Абстрактні

Вступ і цілі: Передача метадону на бупренорфін є проблематичною для багатьох опіоїдно-залежних пацієнтів, з обмеженими документально підтвердженими доказами або практичними клінічними рекомендаціями, особливо для діапазону метадонедозів, які зазвичай призначаються більшості пацієнтів (>50 мг). Це дослідження мало на меті впровадити та оцінити недавні національні австралійські рекомендації щодо переведення пацієнтів з метадону на бупренорфін.

Дизайн і методи: Багатосайтовий перспективний когортний дослідження. Учасниками були пацієнти, які перевели з метадону в бупренорфін-налоксон в 1 з 4 спеціалізованих центрів залежності в Австралії та Новій Зеландії. Клініцисти пройшли навчання в керівних принципах, і медичні записи були переглянуті для вивчення процесу (наприклад, трансфертування, дози та дотримання керівних принципів) і безпеки (осаду виведення) заходів. Учасники проводили дослідницькі інтерв'ю до і після передачі— оцінюючи зміни у використанні речовин, результати здоров'я та побічні ефекти.

Результати: Загалом 33 учасники пройшли передачу, 9 – з низьких доз метадону (<30 мг), 9 – із середніх доз (30–50 мг) та 15 – з високих доз (>50 мг). Більшість передач у високих дозах відбулися в стаціонарних умовах. Було розумне дотримання керівних принципів, і ніяких ускладнень, виявлених при передачі низьких і середніх доз. Три передачі високих доз (20%) 7/33 учасників (21%) повернулися в метадон протягом 1 тижня після спроби передачі.

Обговорення та висновки: Передача здійсненна в амбулаторних умовах для тих, хто переноситься з метадонедозів нижче 50 мг; однак стаціонарні налаштування та спеціалізований нагляд рекомендовані для передачі більш високих доз. Австралійські клінічні настанови здаються безпечними і здійсненними, хоча необхідні подальші дослідження для оптимізації процедур передачі високих доз.